Зранку смс повеселила
Про шахеди у сусіда.
Раптом зараз в них у серці
Стане місця і для нас?
Світло в світі розщепилось:
Світло праве, світло ліве…
Може в спектрі в серединці
Буде місце і для нас?
Як додому повернемось,
Першим ділом — пити каву.
Хто зна, може зовсім скоро
Буде місце там для нас?
Я бачила, як вона оживає
Від кожного нового дотику.
І жадібно обіймає,
Вимикаючи шепіт сумніву.
Я бачила, як вона розквітає
Від кожного нового спогаду.
Невпинно робить фото,
Фіксуючи ніжність поглядів.
Я бачила, як вона завмирає
Від безжальної тиші реальності.
І як себе переконує
Планувати хоч щось на майбутнє.
Я відчула, як піднялися крила,
Поволі, з подряпин і тла.
І вона полетіла!
Бо нарешті — жива.
Вже третя найгарніша осінь,
Наджадібно ковтаю кольори.
Жовто-зелені, червоногарячі
На завтра стануть геть бліді.
В кімнаті стало прохолодно,
Біжу на двір — ще сонячно-тепло!
На завтра бо Варшавське небо
Надовго стане сірим полотном.
Вже третя найгарніша осінь,
Спитаю в неї лиш одне:
Коли зустрінемося вдома і під небом,
Що більше не впаде?
Нарешті теплі, майже літні дні.
Агов на двір гуляти до нестями!
В Варшаві новий міст, че не піти туди?
Скоріш зимові лати зняти.
Чисельний натовп спів наздоганяє.
Тендітний голос, майже невагомий,
Струною золотою серце обплітає
І різко здавлює, немов рукою.
Підходжу ближче, прислухаюсь, плачу:
Слова про маму, пісня українською.
