Чернетки та чорнила Марина Зайцева

Легкість

Я розкажу тобі про легкість, та спершу прогуляємось Дніпром.

Ти відчуваєш? Це квітневі акації пронизують своїм ароматом теплий вечір. А алея невпинно шепоче голосами привидів минулого.

Звернемо до берега! Як раз сьогодні місяць витанцьовує на хвилях, а кроки немов повторюють ритм цього саундреку. Ти чуєш?

Дивись, ось там чайки влаштували справжнісіньку бійку біля рибалок, а поруч дідусі з бабусями поринули у молодість разом із лінді хоп.

Присядемо тут на траві? Я маю ковдру.

Хвилі пливуть мов натякають на щось важливе. Відчуваю, як тобі важко, хоч і намагаєшся посміхатись. Знаю, що сумуєш за легкістю.

Вона обов’язково повернеться до тебе, коли ми знову прогуляємось Дніпром.